Анатомія текстур

Тема цього конкурсу мені одразу дуже відгукнулась через глибинну спорідненість людської анатомії та "архітектури" природи, і всесвіту загалом.

Мене завжди заворожувала фрактальність нашого світу: те, як структура нейронів мозку майже ідентична знімкам космічних туманностей, а малюнок райдужки ока нагадує текстури далеких планет і рельєф жерла вулканів. Я можу говорити про це дуже довго)) Що поробиш, біологія була моїм улюбленим предметом. Так і залишилась по життю😁

​Це відчуття самоподібності я спробувала передати в колажах, де наприклад малюнок ліній на моїй долоні масштабується до жилкування кленового листа. Це і є фрактальна логіка — один і той самий код побудови для абсолютно різних об’єктів, зафіксований у всіх тканинах.

Ще до апдейту умов конкурсу, пішла вишукувати парком саме ті природні текстури, через які хотіла передати цю ідею. І знайшла. Сподіваюсь вийшло.💫

На моїх фото вени і жили стають переплетеним розгалуженням, ідентичним корінню акації та гілкам чагарників, шрами від швів — глибокими зарубками та тріщинами на корі молодого абрикоса, а лінії моїх ребер — одночасно міцний кістяк і опора, подібна до стовбура і скелетних гілок величезного дуба.

Це про чесність перед собою і про реальну структуру шкіри як природного ландшафту. Ми з природою дуже подібні, як не крути. І це прекрасно у всіх проявах. А таке поняття як "недоліки" — придумане людством штучно, пам'ятайте про це.💚

​Щодо відновлення себе, то для мене це насамперед про свідоме стишення та сповільнення. Хоча я люблю бути серед людей, мій справжній ресурс повертається лише наодинці. Це мій особистий "режим збереження енергії", коли я змінюю міський шум на неспішний ритм дачі, спокій лісу, монотонний шум моря (зараз тільки в мріях), або хоча б просто довгу прогулянку парком. Природа — найкращий лікар для нервової системи. Це про сенсорне заземлення: почути реальний шелест листя замість фонового подкасту в навушниках і трохи повернутися до базових налаштувань. Коли перегруз всіма і всім довкола, а психіка вже overstimulated, то мені допомагає тільки цей метод.

​У такі періоди мій догляд за тілом та обличчям теж стає максимально базовим, приземленим і спрямованим на відновлення.

Я добре знайома зі специфічними проблемами шкіри, коли стандартні "приємні" пахучі кремчики/лосьйони просто не працюють.

​Для мене відновлювальні засоби — це насамперед технічний і максимально ефективний інструмент. Я не чекаю від них нічого зверху, окрім вирішення основного проблемного питання. Деякі моменти для мене прям критично важливо в роботі таких продуктів:

• ​Конкретна дія на подразнення: засіб має миттєво прибирати стягнутість і лущення. Це головний маркер того, що формула починає працювати з пошкодженим шаром одразу.
• ​Текстура та фініш: я ціную в таких засобах щільні консистенції, щоб прям "зцілювали" за ніч, але вони не мають залишати надто липкої плівки. Саме таке я і намагаюсь обирати. Важливо, щоб я могла спокійно одягнутися вже за 10-15 хвилин після нанесення, не відчуваючи щільного "парника" на тілі.
• ​Чистота складу: у період вразливості відсутність зайвих барвників, ароматів і всяких візуальних "покращувачів" — це великий плюс, що мінімізує ризик додаткового подразнення.

А цей колаж — додаткове підтвердження, що ​ми частина великої системи. Наша шкіра і психіка підпорядковуються одним і тим самим законам саморегуляції. Головне — вчасно дати собі правильний ресурс і простір для спокою, щоб повернути природну силу і знову класно функціонувати.

​#natureknowsbeautycrowd