Про волосся

Скільки себе пам’ятаю (цей рядок краще проспівати), я або відрощувала волосся, або кардинально відрізала під каре. І все це було різко, імпульсивно. Пам’ятаю, як одного разу буквально за ніч вивела темний каштан у теплий блонд — і моє волосся за це мені точно не подякувало.

Але ще краще пам’ятаю, що відчувала перед цими змінами. Хотілося почати все з нуля, відкрити в собі «нову мене», ніби нова зачіска змінить не лише мій вигляд, а й світогляд, а заодно і те, як мене сприймають інші.

Але це так не працює. Волосся змінюється, а ти — ні. Згодом я зрозуміла: можуть змінюватися думки, інтереси, але людина за своєю суттю залишається тією самою (а якщо й змінюється, то, як кажуть, у гіршу сторону… жартую, ха!).

Останні кілька років моє волосся, на щастя, без кардинальних змін — я ношу одну й ту саму довжину, не змінюю колір і відчуваю себе собою. Для мене це перемога. Це означає, що моя самооцінка стабільна, що мені не потрібно змінювати себе, бо й так усе добре.

Але догляд за волоссям так і залишився моєю найулюбленішою темою і рутиною,тому про актуальний догляд читай в наступному дописі)

А ви колись кардинально змінювали зачіску в пошуках «нової себе»?

Як це на вас вплинуло?