Чим погані дезодоранти-антиперспіранти з солями алюмінію?

Привіт усім! Коли O'Ostah попросила мене зробити пост про алюмінієві/безалюмінієві дезодоранти, я зрозуміла, що це важлива тема і вирішила глибше її дослідити, щоби видати тут максимально об'єктивну думку. Тож поговоримо про теорію та наукові факти. Летс ґоу!
Насамперед з'ясуємо значення термінів. У нас є дезодоранти й антиперспіранти. Перші діють за рахунок перебивання своїм ароматом запаху поту, однак не роблять нічого з інтенсивністю потовиділення. Другі ж регулюють процес потовиділення, тобто саме з ними ми пітніємо менше; при цьому вони можуть містити й дезодорантну складову, тобто разом із запобіганням потовиділенню ще й ароматизують. Солі алюмінію містять тільки антиперспіранти, не дезодоранти, оскільки саме ці солі й регулюють процес потовиділення. Солі алюмінію - це часточки алюмінію в сольовому розчині. У списку інгредієнтів це: aluminum chloride, aluminum zirconium чи aluminum chlorohydrate (за моїми суб'єктивними спостереженнями саме останній інгредієнт найпопулярніший). Коли сіль алюмінію вступає в реакцію з потом, вона утворює гелеподібну речовину, яка закупорює відводи потових залоз, за рахунок чого піт і не виходить назовні. У цьому якраз полягає як основна функція антиперспірантів, так головна проблема, пов'язана з ними. Суто за логікою перешкоджання природному потовиділенню - це неправильно і некорисно для організму. Щонайменше це призводить до порушення теплообміну й необґрунтованого підвищення температури тіла. Але і це не все: десь у середині ХХ ст. вчені почали вивчати зв'язок між солями алюмінію і раком молочної залози та навіть хворобою Альцгеймера. У 1965 році було опубліковано результати дослідження, в якому кроликам кололи високі дози алюмінію, що в результаті призвело до утворення білків, задіяних у розвитку деменції. Одначе бідолашним тваринкам кололи непомірно великі дози, плюс немає доказів про збільшення кількості алюмінію у мозку хворих на деменцію. Отже, цю страшилку відкидаємо. Щодо ризику раку молочної залози, то деякі вчені стверджують, що регулярний контакт алюмінію зі шкірою біля грудей може створити ефект, подібний до естрогену, який тоді вже може спровокувати розвиток ракових клітин. У дослідженні 2017 року кількасот жінок опитали, як регулярно вони використовують антиперспірант і протягом якого часу. Виявилося, що жінки, які мали в анамнезі рак грудей, використовували антиперспіранти частіше і протягом тривалішого періоду, ніж здорові жінки. Однак дослідники так і не змогли встановити тут причиново-наслідковий зв'язок. Проте, інше дослідження 2020 року встановило, що шкіра поглинає всього лише 0,01-0,06% з алюмінію у складі антиперспіранту. Отже, тут теж усе неоднозначно. Третя страшилка - це ниркова недостатність. Тут страху наганяє застереження FDA уникати антиперспірантів людям із хронічною нирковою недостатністю. Але це зовсім не означає, що антиперспіранти провокують цю саму недостатність. Як каже дерматолог і науковий співробітник Єльської медичної школи Alicia Zalka, чіткої відповіді на питання, чи солі алюмінію безпечні, нема, оскільки причиново-наслідковий зв'язок не встановлений. Але, продовжує вона, з антиперспірантом більше шансів дістати тепловий удар у спеку чи подразнення шкіри під пахвами, а також плями на одязі, яких неможливо позбутися.
Моя думка така: що відомо точно, так це те, що антиперспіранти перешкоджають природному потовиділенню, отже загалом нехороші. До описаних вище страшних наслідків це наврядчи призведе, але для чого заважати організму виконувати свої природні функції, хай навіть вони не дуже естетичні. Це приблизно те саме, що (вибачте за натуралізм) постійно пити протидіарейне, щоб не ходити в туалет спорожнятися і не лишати після себе там неприємний запах.
Отже, все-таки краще обирати не антиперспірант, а дезодорант, який тільки маскує неприємний запах, але не перешкоджає природним функціям організму.
Але тепер перед нами постає інша проблема: як відшукати стійкий дезодорант, який би тримав неприємний запах під контролем цілий день. Спершу я кинулася купувати "класику" - Weleda з ароматом лимона. Спрей виявився повним розчаруванням - його вистачало буквально на півгодини, а потім ставало дуже печально. Роликовий "лимон" тримався на мені трохи довше, десь години дві, а потім починався лютий треш із неперевершеною палітрою ароматів, гіршою, ніж у просто немитого тіла. Аж тут моя досвідчена у б'юті питаннях подруга порадила мені дезодорант від Drunk Elephant, і він виявився тим самим! Про нього розповім у наступному дописі.
Дякую всім за увагу до теми! Запрошую поділитися своїми знахідками у коментарях 🤗