СОНЦЕ, МОРЕ І МОЯ ВЕЛИКА ПОМИЛКА

Це мала бути ідеальна пригода.
Ми з друзями вирушили на дикий відпочинок: палатки, безлюдний пляж, море, світанки й повна відсутність зв’язку. Ніяких повідомлень, лише ми та природа.

Коли ми нарешті дісталися до нашої точки, було прохолодно та вітряно. Все, чого я тоді хотіла — це просто прилягти на стільчику на пів годинки перед тим, як розкладати речі.

Я була в кофті з довгим рукавом і велосипедках. Ноги залишилися відкритими. SPF? Навіщо. Бо ж прохолодно. Бо ж «ну, які опіки у таку погоду?»

Через кілька годин мої ноги вже горіли (дивитися фото).
І цей «відпочинок мрії» я провела з опіками, які нагадували про себе до кінця поїздки. Пантенол та довгі шкарпетки стали моїми найкращими друзями, а біль — головним супутником вечорів біля багаття.

Висновок?
Сонце не цікавить, чи вітряно. Воно працює завжди. І тепер санскрін — моя звичка, навіть якщо на вулиці хмари, вітер чи зима.